Головна Новини Народному ансамблю сучасного танцю “Екзотика” 20 років! Вітаємо!

Народному ансамблю сучасного танцю “Екзотика” 20 років! Вітаємо!

ПОДІЛИТИСЬ

Я глибоко переконана, що кожна людина на Землі має власну місію, виконуючи яку вона здійснює служіння Богу і людям та змінює світ на краще. Своєю місією, як би пишномовно це не звучало, я вважаю місію педагога: навчати, розвивати і виховувати.

         На порозі 2015 рік – рік 20-річного ювілею «Екзотики» – ансамблю сучасного танцю, створеного мною на базі Центру естетичного виховання відділу освіти Миргородської міської ради.

         Із перших днів існування ансамблю «Екзотика» в колективі поряд з навчанням хореографії велика увага приділяється всебічному гармонійному розвитку кожного вихованця. Визначаючи у дитини певні здібності (хореографічні, акторські, вокальні, образотворчі, поетико-літературні, організаторські, спортивні тощо), я завжди намагаюся допомогти розвинути їх під час навчально-виховного процесу та у суспільно-масовій роботі ансамблю. Крім того, я вважаю, що навчання не може бути відокремленим від виховання. Ці поняття настільки взаємопов’язані в моєму розумінні, що втрачають сенс, якщо використовуються педагогом роздільно. У «Екзотиці» ж проходить не тільки виховання учасників ансамблю, а й самовиховання і взаємовиховання керівника-педагога й учнів. Крім того, разом ми здійснюємо виховний вплив на батьків та близьких родичів вихованців, а також на громадськість в особі публіки, що відвідує наші масові заходи та залучається до творчих проектів. Ми розуміємо, що це дуже відповідально і тому ставимося до цього дуже серйозно. Діючи обережно і ненав’язливо, ми намагаємося проповідувати зі сцени ті загальнолюдські цінності, біблійні принципи моралі, освіченість і високу загальну культуру особистості, що виховуємо один у одного, і які, на нашу думку, можуть зробити світ людей кращим.

         У дні ювілеїв мимоволі поринаєш думками у минуле. Згадуються люди і події, успіхи і невдачі, перемоги і поразки, все добре й не дуже. Аналізуєш пройдений етап, радієш певним досягненням, знаходиш маленькі та великі помилки і намагаєшся не допускати їх у подальшому житті.

Ось і до мене прийшли спогади…

         Перше, що постає в уяві, – це діти, з якими ми разом створювали колектив. Пригадується перший набір учнів. Адже це був єдиний набір дітей не тільки маленьких – 6-8 років, а й підлітків 12-14 років. Саме з ними мені, ще молодій 23-річній дівчині, було складно і легко водночас. Саме з цими вихованцями ми створювали обличчя та імідж колективу, завзято працювали над розвитком та підвищенням виконавської майстерності, розбудовували взаємовідносини, порядки, звичаї і традиції в дитячому та батьківському колективі.

         Це разом із першими вихованцями мені вдалося напрацювати перші авторські розробки з викладання сучасного танцю в дитячому колективі. Саме з ними я напрацьовувала досвід застосування різних педагогічних форм і методів, передових педагогічних технологій, вела пошук власних ефективних методик викладання хореографії у дітей молодшого шкільного віку та підлітків. Саме в ті дні сягають своїм корінням мій нинішній досвід та достатнє практичне володіння технологіями створення ситуації успіху, особистісно-зорієнтованого і розвивального навчання, колективного виховання. Пізніше, з 2002 року, я почала здійснювати набір у колектив дітей віком 4-6 років. Від-тоді, спираючись на досвід передових педагогів-хореографів та вихователів і музичних керівників дошкільних навчальних закладів, напрацьовувала власну методику викладання сучасного танцю у дошкільнят, що була описана мною у методичному посібнику 2009 року «Хореографічна робота з дошкільнятами». Постійна робота над вдосконаленням власної педагогічної май-стерності, постійна самоосвіта, аналіз та корекція власної діяльності дозволили мені розробити та вдало практикувати персональні  педагогічні методи і форми; допомогли оволодіти ігровими та  інтерактивними технологіями навчання; структурно-логічною й інтеграційною технологіями. Жага створення хореографічного ансамблю як єдиного організму, міцного і стабільного, постійно діючого та динамічного, прогресуючого та сучасного  спонукала до оволодіння управлінськими методами та системним підходом до розвитку, навчання, виховання дитячого і батьківського колективів, створення команди помічників – однодумців та хореографічного колективу – родини.

         Створюючи оригінальний, ексклюзивний стиль, образ та обличчя колективу, разом з першими вихованцями ми намітили його основні жанрові пріоритети та напрямки діяльності, які в значній мірі визначає назва «Екзотика». Основою всіх видів сценічної хореографії є класичний танець. Саме тому з перших днів існування ансамблю і донині він займає значне місце у навчальній програмі колективу. Крім класичного танцю, головними стали народно-стилізований  та сучасний сценічний танець. Приділяється увага вивченню історично-побутового та масового бального танцю. Ця різножанровість служить лексичною основою для створення сюжетних номерів та хореографічних замальовок з елементами театралізації. Уже через рік після виникнення ансамблю мені захотілося створити щось більше і яскравіше, ніж окремі художні номери. Так народилася ідея концерту-презентації ансамблю. Тож у грудні 1996 року на сцені Палацу культури курорту «Миргород» була презентована перша сольна театралізована концертна програма «Екзотики». Це був перший крок у розвитку найбільшого та найпопулярнішого напрямку діяльності нашого колективу: створення сольних театралізованих концертних програм та вокально-хореографічних казок. Діти змогли проявити себе не тільки як танцівники, а ще і як актори. Відтоді такі програми стали візиткою нашого ансамблю.

         Згадується велике бажання навчатися хореографії, працелюбність і працездатність, завзятість і енергійність, запал і жага до постійного вдосконалення, відданість і відповідальність перших вихованців по відношенню до навчання, до виступів, один до одного. Саме в перші роки існування у колективі було запроваджено певний зовнішній вигляд дітей під час репетицій та концертів, бережливе ставлення до костюмів, реквізиту та іншої колективної власності. Відтоді зберігаються і підтримуються традиції взаємоповаги та взаємодопомоги між вихованцями у будь-яких ситуаціях, опікування старших меншими, гендерного виховання (хлопчики – справжні лицарі, дівчатка – леді), важливе місце займає дитяче самоврядування.

        Назавжди запам’яталася перша староста колективу Лілія Лепа. Запам’яталася не тільки мені як педагогу тим, що стала незамінним помічником і в навчально-виховному процесі, і в позаурочний час. Пам’ятають її і ті діти, що навчалися разом із нею. Пригадує вихованка ансамблю: «Яскравим спогадом для мене стали підготовка та проведення нашим колективом Новорічних ранків 2001 року у Будинку школярів. Спочатку були довгі репетиції. А потім дні, коли ми давали по два-три ранки на день. Анжеліка Анатоліївна була відповідальною за ранки, їх організатором і режисером-постановником. Тому вона попередила нас, що вона буде дуже зайнята і не зможе приділити нам достатньо багато уваги. Тому під час перерв старшою і відповідальною за нас була призначена староста Ліля Лепа. Я добре пам’ятаю, як старші діти опікувалися нами – малюками. Вони допомагали нам переодягатися у костюми, робили зачіски, накладали грим, під час перерв слідкували, щоб ми не мерзли, годували нас. Мами давали нам із дому їжу, а Ліля організовувала спільні обіди. Це було цікаво і смачно, бо всі викладали приготовані вдома страви на великий стіл. Та свого майже ніхто не їв, а намагалися куштувати страви друзів. І я рада, що такі взаємовідносини та традиції нинішні учасники колективу зберігають і продовжують».

        У перші роки створення ансамблю закладалися традиції спільного відпочинку дітей. Ми здійснювали одноденні походи на природу влітку і взимку з іграми та розвагами відповідно порам року.

        Ішли роки. Я постійно вдосконалювала власну педагогічну майстерність, аналізуючи свою діяльність і вносячи корективи, займаючись самоосвітою і самовихованням. Колектив почав розростатися чисельно, розвиватися якісно. Зросла виконавська майстерність учнів, поглибився виховний процес.

         Наступне покоління вихованців запам’яталося успішним початком фес-тивальної діяльності. З 2001 року ансамбль почав брати участь у конкурсах та фестивалях не тільки міського рівня, а й обласного; а з 2002 року – у Всеукраїнських та Міжнародних. Саме під час підготовки та участі у фестивалях діти проявили себе просто незабутньо. Ця невтомна працездатність, безмежне прагнення досконалості у виконавській майстерності, у створенні внутрішнього та зовнішнього образу, організованість! Як вони ловили кожне слово педагога, поглинаючи всю науку, як губка! І знову ж таки − дружні взаємини один з одним, повага до педагога, повага до суперників, комунікабельність, що сприяла налагодженню дружніх стосунків із учасниками фестивалів з інших міст і країн. Це не може не викликати захоплення.

        З того часу мало що змінилося у методиці підготовки до фестивалів. Однак об’єктивні та суб’єктивні обставини, ставлення дітей до підготовки й  участі в таких конкурсах завжди різні. Тому для досягнення високого результату кожного разу мною застосовуються різні організаційні, психологічні та педагогічні форми, методи і прийоми.

        З цими вихованцями ми створили першу вокально-хореографічну казку «Незвичайні пригоди вірних друзів» (2003 р.), що була презентована на присвоєння звання «Зразковий художній колектив». Обласною комісією з присвоєння звань було відмічено високий рівень виконавської майстерності дітей, різножанровість хореографічного матеріалу від класичного, народно-стилізованого до сучасного сценічного танцю, відповідність репертуару віковим категоріям виконавців. Відзначено виховний аспект у сюжеті, що закликав бути вірними друзями, завжди приходити на допомогу, цінувати і проявляти любов, добро, тепло і взаємовиручку у стосунках один з одним.  Комісія була настільки вражена оригінальності сюжету, гармонійним поєднанням створених образів, хореографії, вокалу, театру, музики, декораційного і костюмного оформлення, що під час обговорення програми виникла ідея показати її в обласному театрі ім. М.В.Гоголя в м. Полтаві, що нам з великим успіхом і вдалося здійснити. Крім того, один із художніх номерів програми – «Соняшник» – було рекомендовано на включення до програми творчого звіту аматорських і професійних художніх колективів Полтавської області у м. Києві. Тож у листопаді 2003 року ми виступали на сцені Державного Палацу культури «Україна» у програмі «Духовна ода Полтавщини» поряд з найкращими діячами культури нашої області. Наш колектив, кожен його учасник зарекомендували себе під час поїздки, репетиції та виступу як висококультурні, сконцентровані, дисципліновані, організовані та надійні люди, що викликають довіру і повагу, незважаючи на свій малий вік. Режисери творчого звіту захоплювалися тим, як швидко діти розуміють і запам’ятовують те, що від них вимагають згідно із загальним художнім задумом. Усі організатори масштабного дійства говорили, що з «Екзотикою» дуже легко працювати.

         Казка «Незвичайні пригоди вірних друзів» та участь у «Духовній оді Полтавщини», творчі здібності та вольові риси характеру, проявлені учасниками ансамблю, стали головними аргументами в прийнятті рішення запросити колектив працювати на головній ялинці області у грудні 2003 року. Адже ми мали честь не тільки продемонструвати заздалегідь підготовлені номери. Ми готували хореографічне оформлення всього дійства, працюючи разом із професійними акторами та режисерами обласного театру ляльок. Ми готували хореографічні супроводи для вокалістів, хореографічні  замальовки для ілюстрації сюжету та створення святкової динаміки. Усе це ми робили прямо на місці, за один вечір, а на ранок вже виступали перед глядачами. Це був дуже цікавий, позитивний і корисний досвід роботи і для мене, і для моїх вихованців. Швидкість підготовки та відповідальність за виступ на такому високому рівні вимагала мобілізації творчих, фізичних та психологічних резервів кожного. І ми гідно справилися з поставленою задачею. З тих пір у такому режимі ми працювали на головній ялинці області шість років поспіль, з яких останні 3 роки я була головним хореографом цього заходу.

        Казка «Незвичайні пригоди вірних друзів» стала ніби відправною точкою у подальшому розвитку діяльності колективу. Адже саме тоді вперше із уст спеціаліста обласного управління освіти і науки прозвучала пропозиція змінити назву колективу на театр танцю. Тоді я відмовилася, бо не була готова працювати тільки в одному напрямку. Та ця пропозиція підштовхнула мене до створення окремого колективу з театралізовано-хореографічним напрямком на базі «Екзотики». Театр танцю «Ekzodance» створено із працівників культури, вихованців, їх батьків, дідусів, бабусь, що, крім хореографічних, мають ще й вокальні та акторські здібності. І хоча цей колектив носить іншу назву, «Ekzodance» і «Екзотика» − це одне ціле, неподільне, єдиний організм. Тож уже з того часу колектив створив безліч театралізованих концертів, вокально-хореографічних казок, концертно-ігрових програм, про які дуже довго можна розповідати, та краще їх побачити. Взагалі, створення сольних програм – це візитка нашого ансамблю, один із основних напрямків його діяльності. Я стала їх сценаристом, режисером і постановником. Розробляю декораційне, костюмне, світлове, звукове та музичне оформлення та втілюю у практику разом із профільними спеціалістами – професіоналами. Для кожної програми створюються ексклюзивні хореографічні номери (жодна з програм не обходиться без прем’єр). Усі ролі грають учасники ансамблю та їх батьки.

        У 2005 році була створена перша програма «Різдвяні зустрічі», яка стала традиційною і 7 разів поспіль виходила у світ 8 січня з новим змістом, сюжетом, репертуаром, наповненням, оформленням, новими головними персонажами, запрошеними гостями. Цей захід став одним із ключових у діяльності ансамблю протягом семи років. До нього ми готувалися завжди серйозно і фундаментально. Кожен рік я намагалася добирати новий та яскравий народно-фольклорний матеріал, вивчала традиції святкування Різдва Христового в Україні, інтерпретувала їх у сучасність і переносила на сцену у вигляді вокально-хореографічних замальовок, літературно-поетичних художніх композицій, міні-вистав. Кожна програма складається з двох частин. Перша –  тематична частина; друга – частина, присвячена саме зустрічам, знайомству з різними творчими людьми. Перші два роки були пробними, ми «нащупували» лінію, зміст та форму заходу, і тому більше уваги приділяли саме тематиці, а в другій частині використовували художні номери «Екзотики», спеціально підготовлені і зав’язані у різні сюжети. У 2007 році було задумано познайомити глядачів із вихованцями «Екзотики» і розкрити їхні таланти різнобічно. Ми організували виставку малюнків та декоративно-прикладних робіт наших гуртківців перед заходом. У першій, тематичній частині, розповіли глядачам про традиції святкування Різдва, створивши вокально-поетичну композицію колядок та літературно-поетичну композицію з хореографічним і вокально-хореографічним оформленням, усі ролі в яких виконували вихованці «Екзотики» та їх батьки. А у другій частині продовжили знайомство з юними вокалістами, поетами, спортсменами, демонструючи їхні таланти на сцені. І, звичайно ж, не забули і про хореографічні таланти нашого колективу. 2008-ого року ми запросили у «Різдвяні зустрічі» солістів Палацу культури курорту «Миргород», щоб познайомити глядачів не тільки з вокальними , а й театральними здібностями артистів. Тож захід того року умовно можна поділити на три частини. Першою залишилася тематична частина від «Екзотики», яка була повторена з минулих «Зустрічей». І це не випадково. Бо вона вийшла настільки вдалою, що хотілося, щоб глядачі побачили її ще раз і велика творча праця не була б одноразовою. У другій частині ми розіграли мюзикл на сучасний лад за мотивами повісті М.В. Гоголя «Ніч перед Різдвом» з використанням сучасного музичного матеріалу, де  головні ролі та вокальні партії виконували солісти ПК, а хореографічне оформлення (тематичні танці, хореографічні супроводи до пісень, хореографічні картинки та замальовки, масові сцени) виконувала «Екзотика». У третій частині кожен персонаж ніби зняв маску і постав перед публікою як артист, виконуючи свою, звичну для всіх, роль соліста-вокаліста. Ведучими всього дійства були вихованці нашого колективу. До речі, сценарій цього заходу зайняв перше місце у Всеукраїнському конкурсі «Панорама творчих уроків — 2014: українознавчий аспект у навчально-виховному процесі». 2009 року вперше було здійснено постановку Різдвяної міні-вистави (30 хв.) «Вертеп», що й досі не залишає глядачів байдужими. Адже ми повторювали її на «Різдвяних зустрічах» 2010 і 2015 років та під час фестивалю «Різдвяна музика душі – 2014». Тож після першої частини – міні-вистави «Вертеп», 2009 року ми запросили глядачів у гості до Настуні Квітки – лауреата багатьох Міжнародних конкурсів і фестивалів, а у 2010 ювілейному для колективу році другою частиною традиційного заходу стала вокально-хореографічна казка «Пори року».

          Повертаючи читача до хронологічного порядку, на якому я захопилася спогадами про «Різдвяні зустрічі», хочу ще раз згадати 2005 рік, коли ми відзначали перший ювілей ансамблю. Можна сказати, що до 10-річчя ми підійшли з уже сформованим обличчям та іміджем колективу. Ми вже мали своїх прихильників, що відвідували всі наші концерти; міцні звичаї і традиції всередині ансамблю та у стосунках із зовнішнім середовищем; достатньо високий рівень виконавської майстерності. Під час ювілейного концерту ми вперше застосували інноваційну форму хореографії: попурі. У ньому за 15 хвилин було показано 20 уривків із найпопулярніших номерів з репертуару колективу минулих років  з метою нагадування та задоволення емоційних потреб наших прихильників, випускників та їх батьків. Цю форму ми ще раз використали під час святкового концерту до 15-річчя «Екзотики».

         Однак не все було так добре. У той час, коли дитячий колектив виріс чисельно і був сформований, виникли питання покращення організації діяльності батьківського колективу та матеріального безперебійного забезпечення розвитку ансамблю. І тоді в мене виникла ідея розробки статуту колективу, в якому були урегульовані всі взаємозв’язки між керівником, вихованцями та їх батьками. Статут було обговорено і затверджено на загальних батьківських зборах і погоджено з директором ЦЕВ як гарантом його виконання. Було створено умови для роботи костюмера, чия посада стала необхідною у зв’язку з великою кількістю наявних костюмів, постійно зростаючою кількістю вихованців – користувачів ними та подальшими планами розвитку ансамблю. Також з огляду на перспективи кількісного і якісного розвитку колективу було відкрито ставку педагога-репетитора – помічника керівника. Тож з 2005 року почала формуватися команда помічників-однодумців, до якої спочатку ввійшли голова батьківського комітету Тетяна Квітка та костюмер Лариса Хабоша. Згодом до них приєдналася фото- і відео-дизайнер Ірина Іщенко, що створила студію «Екзотик TV» та допомагає ансамблю зберігати пам’ять про визначні події. І завершилося формування команди у 2008 році приходом у колектив моєї учениці Марина Ігольніциної у якості педагога-репетитора.

        Почалася активна співпраця з батьками, яка до цього часу була, можна сказати, лише в зародку, велася не систематично і не системно. Нове життя та друге дихання отримало батьківське самоврядування. Головним керівним органом ансамблю стали загальні батьківські збори. У кожній групі були створені батьківські активи, що злилися у батьківський комітет колективу на чолі з його головою. Батьки почали активно залучатися до виховного та організаційного процесу. Стали традиційними дні іменинника, одноденні походи на природу з іграми та розвагами, святкування днів першокласників та випускних вечорів, що організовувалися та проводилися спільно з батьками та за їх активної участі. Полюбилися всім сімейні свята до Нового року, Різдва і 8 Березня, де батьки брали безпосередню участь. Кожного разу вони набувають різних форм. Одного року ми влаштували дитячий концерт для мам і бабусь, іншого змагання сімейних команд «Хто краще привітає маму з жіночим святом». Були і спортивні змагання «Мама, тато і я – спортивна сім’я», і командні естафети за участю змішаних сімейних команд, що були прикрашені дитячими концертними номерами; новорічні ранки з солодким столом та дискотекою, концерти силами батьків тощо. Залучаються батьки і до участі у різноманітних конкурсно-розважальних, виховних заходах ЦЕВ, до роботи батьківських конференцій ЦЕВ, до організації та здійснення фестивальних поїздок.

         У результаті такої роботи з батьківським колективом, яка відповідала їх психологічним, емоційним та комунікативним запитам, та постійного вдосконалення навчально-виховного процесу у дитячому колективі ансамблю, яке задовольняло потребам вихованців, вдалося створити міцний колектив-родину, що живе спільними інтересами, разом виховує дітей і дорослих, цікаво проводить вільний час, змістовно і з користю навчається і розважається.

         Повертаючись до спогадів про діяльність ансамблю, хочу особливо відзначити плідний 2007 рік, коли, крім «Різдвяних зустрічей», ми створили перший широкомасштабний звітний випускний концерт «Екзотики» в кінці навчального року та першу благодійну театралізовану програму «Ой! Хто, хто Миколая любить?!». Зібрані кошти було перераховано на будинок пристарілих. Благодійними стали і «Різдвяні зустрічі – 2008, 2009».

         Запам’ятався і яскравий 2008        рік створенням двох традиційних програм («Різдвяні зустрічі» і театралізований звітний випускний концерт) та присвоєнням звання «Народний художній колектив», про що було оголошено під час спеціально підготовленого концерту-презентації.

         А 2009 р. став плідним на прем’єри. Вперше ми створили і презентували міні-виставу «Вертеп» та вокально-хореографічну казку «Зачарована Кабріоль».

         Ювілейний 2010 рік став для колективу дуже насиченим на події та  плідним на творчі здобутки. Ми взяли участь і стали лауреатами у 4 номінаціях Міжнародного конкурсу «Від серця до серця співоча планета» у м. Буську. Там ми мали можливість не тільки змагатися, а й познайомитися з культурою та історією Західної України і м. Львова. Це була незабутня подорож! За цей рік нами було створено чотири різнопланові сольні програми, через які ми змогли найбільш широко і повно розкрити всі наші можливості і надбання за 15 років існування. Це вокально-хореографічна казка «Різдвяні зустрічі. Пори року» (січень), звітний випускний концерт «Екзотичний калейдоскоп» (травень), спільний з Анастасією Квіткою сольний концерт «Квітка – душа» (вересень) та безпосередньо ювілейний концерт «Нам −15 років» (грудень). Кожна з перелічених подій була неповторною, оригінальною і пам’ятною по-своєму. Та хочеться поділитися спогадами саме про ювілейний концерт. Адже це був не просто концерт. Для мешканців міста та гостей було влаштоване справжнє святкування Дня народження «Екзотики». За годину до початку ми зустрічали глядачів у вестибюлі ПК курорту «Миргород» цікавими пізнавально-розважальними заходами: було відкрито фотовиставку «15 років життя», матеріалами якої стали фотоальбоми, стенди, дипломи, нагороди, що розповідали історію створення і розвитку ансамблю в ілюстраціях; представлені вітальні листівки від гуртків ЦЕВ, малюнки наших вихованців на тему «Я і моя «Екзотика». Одночасно проводилася безпрограшна лотерея та ігрова програма для малюків. Коли глядачі зайшли до зали, до їхньої уваги був представлений документальний фільм про колектив, а вже потім розпочалася концертна програма, складена із найновіших номерів «Екзотики» та вітань. Наступного дня всі діти і батьки ансамблю зібралися на сімейне свято. Силами батьків був створений концерт-дружній шарж, організований солодкий стіл та танцювально-ігрова дискотечна програма для дорослих і дітей. Це було незабутнє святкування ювілею, справжнє свято життя.

         Та на цьому щаблі сходження до вершин творчості  і майстерності, до вершин людських взаємовідносин і взаєморозуміння не припинилося. І останні 5 років колектив, живучи за встановленими традиціями, підтримуючи імідж, продовжує розвиватися. У творчому сенсі ми не зупинилися на досягнутому. Ми вивчаємо і втілюємо у практику, беремо в розробку та розвиваємо нові жанрові напрямки хореографії, привносячи свої власні погляди і досвід, родзинку і шарм. До класичного, народно-стилізованого, сучасного сценічного танців ми додали нові стилі сучасного сценічного та соціального танцю. Намагаємося впроваджувати і розвивати, вдосконалюючи власну майстерність, новий для України, але давно популярний у США та Європі, напрямок хореографії і спорту – мажоретки і барабанщиці. Це спонукало до створення на базі «Екзотики» ще одного дочірнього колективу – «Viva». І віднині «Екзотику» ми жартома називаємо колективом «Три в одному»: ансамбль сучасного танцю «Екзотика» + театр естрадного танцю «Ekzodance» + ансамбль мажореток і барабанщиць «Viva». І хоча ми умовно розділили колектив за жанровим спрямуванням на три, все одно це один колектив: одні й ті ж діти, одна велика неподільна родина під назвою «Екзотика».

         Крім вивчення нових стилів, ми багато уваги приділяємо підвищенню виконавської майстерності. Адже в умовах сучасного модернізованого суспільства, в умовах інтерактивного інформаційного простору пересічні громадяни мають доступ до найкращих зразків хореографічного мистецтва. Саме тому, щоб бути актуальними, постійно цікавими, потрібними глядачам, ми намагаємося відповідати нинішнім вимогам до професіоналізму. Творчий процес і розвиток не закінчується на створенні нових окремих номерів та підвищенні майстерності їх виконання. Ми продовжуємо створювати нові сольні програми, театралізовані дійства та, вдосконалюючись і розширюючи свою діяльність, розробляємо і втілюємо в життя благодійні та соціально-громадські проекти.

         Нові 2012 та 2013 роки ми зустріли новою для нас формою концертної діяльності: театралізованими концертно-ігровими програмами. На сцені ми створили вистави, дитячі хореографічні казки і застосували елементи гри із залом, залучаючи глядачів до спільних дій, пісень, танців. І звичайно, в кінці кожного навчального року відбулися звітні випускні концерти, що стали вже традиційними. Як завжди, кожен концерт відрізнявся сюжетною лінією, головними героями, концертними номерами, зумовленими окремими особистостями та основним складом ансамблю. 2013 рік ознаменувався розробкою та здійсненням короткострокового благодійного соціально-громадського проекту «Врятуємо світ разом!», апогеєм якого стала шоу-програма «Іди й дивись! Хто чи що врятує світ?!» Програма мала великий ідеологічний та виховний вплив, що викликав емоційний резонанс у громадськості міста. До її створення були залучені і діти, і батьки ансамблю, багато технічного обладнання та відео-оформлення кожного номера. Результатом цього проекту стала благодійна допомога дитячому відділенню Миргородської ЦРБ та онкохворому хлопчику.

         Продовжуємо, як і протягом усього існування ансамблю, брати участь у незліченних культурно-масових та виховних заходах ЦЕВ, ПК курорту «Миргород», міста й області. Займаючи активну творчу і громадську позицію, ми не тільки подаємо до їх програм готові художні номери, а й створюємо тематичні композиції, різні необхідні хореографічні форми безпосередньо для кожного конкретного заходу.

         Не перериваємо ми і фестивальну діяльність. За весь період існування ансамбль взяв участь і став лауреатом І –ІІІ премій та Володарем Гран-прі у 16-и Міжнародних, 2-х Всеукраїнських, 10-и обласних, 4-х міських конкурсах і фестивалях. Кожен конкурсний виступ та підготовка до нього мобілізує всі фізичні і психологічні резерви вихованців, а дух змагання стимулює використати всі можливості і навіть перевершити самих себе у виконавській майстерності, щоб досягти високого результату. Кожен фестиваль, кожна поїздка будь-то по Україні чи за кордон, завжди приносить незабутні враження та переживання. Кожен такий конкурс – це додатковий поштовх, стимул для розвитку і вдосконалення. Під час поїздок діти та батьки – учасники фестивалів – знаходять нових друзів, пізнають навколишній світ та внутрішні особливості один одного, отримують нові знання, ознайомлюються з історією та культурою регіону проведення конкурсу, поглиблюється взаєморозуміння, міцніють колективні та родинні зв’язки. До дітей і дорослих приходить розуміння батьківщини, змінюються цінності, і додому повертаються більш самостійні, дорослі та мудрі люди.

         Ми продовжуємо укріплювати родинні зв’язки, залучати батьків вихованців до активної участі у житті колективу та у виховних заходах ЦЕВ. Організовуємо сімейні свята, виїзди на відпочинок на природу,  екскурсії. Останні пам’ятні активні дії батьків – це участь у проекті «Врятуємо світ разом!» та організація і проведення Новорічного ранку для «екзотенят» у січні 2014 року.

         2014 рік став для нас, як і для всієї країни, складним і трагічним. Та ми не втрачаємо оптимізму і з упевненістю в щасливе майбутнє нашої держави, що залежить від кожного з нас, продовжуємо працювати, щоб якнайшвидше наблизити його. Крім того, я глибоко переконана, що в такі часи необхідно підтримувати моральний дух кожного члена суспільства, не допускати впадання в апатію і депресію, що негативно впливає на кожну особистість і суспільство в цілому. Тож протягом року ми брали участь у багатьох патріотичних акціях єднання, у святі Перемоги, благодійних акціях на допомогу переселенцям та бійцям АТО. Удалося нам попрацювати і творчо. Розуміючи напружену ситуацію в країні, особливий акцент цього року я зробила на патріотичне виховання. З цією метою було створено декілька номерів на патріотичну тематику про події кінця 2013 – 2014 років, про наше ставлення до них, про те, що тільки ми самі можемо підняти нашу країну з руїн духовних та матеріальних. У наших виступах ми славимо Україну, її народ, її природні, культурні та духовні багатства; закликаємо звільнитися від пут «ляльководів», піднятися з колін і підняти нашу державу на високий світовий рівень, оплакуємо загиблих за правду і свободу і в той же час пишаємося ними, пам’ятаючи про їхній подвиг. Ці номери були включені до звітного випускного концерту ансамблю, до святкового концерту з нагоди Дня Незалежності України та до патріотичних сольних концертів «Екзотики» у листопаді і грудні, спеціально організованих для підняття морального духу миргородців та гостей нашого міста. Мені вдалося організувати справжній відпочинок дітей, особливо цінний у час, коли стресовий стан у державі позначається на моральному здоров’ї дітей. 48 вихованців середньої і старшої вікових категорій у серпні взяли участь у Міжнародному фестивалі хореографічного мистецтва «Танцювальний шторм» у Болгарії. Ми відволікли дітей від страхів нашої дійсності і з користю провели 2 тижні, беручи участь у конкурсі, флеш-мобі, майстер-класах, екскурсіях. Я задоволена ще й тим, що в кінці страшного 2014 року мені вдалося відволікти від апатичних і депресивних настроїв учасників ансамблю, їх батьків та наших прихильників-глядачів. Адже ми відновили наш традиційний захід «Різдвяні зустрічі» з «Вертепом» і колядками. Викликаючи позитивні емоції, радість народженню Спасителя Ісуса, презентували життєстверджуючу святкову концертну програму. Крім того, за давньою традицією ми влаштували Новорічний ранок для «екзотенят» із солодким столом та дискотекою у родинному колі. Цього разу програму готували учасники старшої групи колективу, що було ініційовано мною з виховною метою.

         І ось тепер, стоячи на порозі 20-річного ювілею створеного мною колективу, моєї творчої родини, аналізуючи пройдений етап, я дякую Богу за все, що відбувалося та відбувається в моєму житті й колективі, бо все це привело нас до сьогоднішнього дня, до вагомих здобутків, до певного успіху і непоганого, як на мою думку, результату. І я задоволена тим, що нам удалося створити і вдається підтримувати,  розвивати хореографічний колектив-родину з величезною кількістю функцій: від навчання, розвитку і виховання особистості, змістовних розваг і відпочинку до культурно-масової і громадської діяльності на користь суспільства.

         Озираючись назад, я дивлюся в майбутнє. Розумію, що від «Екзотики» чекають чогось незвичного, неординарного, можливо, навіть особливого. Розуміє це і команда однодумців-помічників, що поряд зі мною вже багато років допомагає гуртувати і розбудовувати колектив. Ми і надалі  будемо працювати на благо «Екзотики». А «Екзотика» буде розвиватися і прогресувати; буде продовжувати дивувати свою публіку, виправдовуючи її очікування і сподівання, дарувати людям радість, непомітно виховуючи їх.

 Анжеліка Хоменко

Січень, 2015 р.